- гуркотати
- -очу́, -о́чеш і гуркоті́ти, -очу́, -оти́ш, недок.1) Підсил. до гуркати.2) Видавати переливчасті звуки (про голубів, горлиць); воркувати.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
гуркотати
Смотреть что такое "гуркотати" в других словарях:
гуркотати — I (створювати гуркіт), гуркотіти, гриміти, гримати, гримнути, гримота[і]ти, грюкати, грюкнути, гуркати, гуркнути, гурчати, грюкота[і]ти, грюконути, гукати, гукнути, ґорґота[і]ти, грякати, грякнути; рокота[і]ти (монотонно) II ▶ див. воркувати,… … Словник синонімів української мови
гуркотати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
гриміти — I (про грім утворювати гучний, різкий звук), гримотати, гримотіти, гуркотати, грюкотати, гуркотіти, гримкотіти, гуркати, гурчати, грюкотіти, грюкати, грякати; торохтіти, тарахкотіти, туркотати, туркотіти (розкотисто); стугоніти, рокотати,… … Словник синонімів української мови
грумотіти — очу/, оти/ш, недок., заст. Гуркотіти, гуркотати … Український тлумачний словник
гуркотання — гуркоті/ння, я, с. Дія за знач. гуркотати, гуркотіти і звуки, утворювані цією дією … Український тлумачний словник
гуркотіти — див. гуркотати … Український тлумачний словник
погуркотати — очу/, оти/ш, док., розм. Гуркотати якийсь час … Український тлумачний словник
гудіти — I (видавати протяжні низькі звуки), густи, гуготіти, гугоніти, гугни[і]ти; стугоніти, дуд(о)ніти, дудіти (глухо); ревіти, ревти (сильно); фуркати, фурчати, фуркота[і]ти (перев. обертаючись) Пор. гуркотати I II ▶ див. дзижчати, нити I … Словник синонімів української мови
